«Як залишатися ефективним, не втрачаючи себе?» — це питання сьогодні звучить особливо глибоко для тих, хто щодня працює з людьми, болем і надією. Саме воно стало лейтмотивом семінару-тренінгу для фахівців мобільних медичних команд і команди «Всетурбота» на Полтавщині, проведеного в межах українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я».

Учасники не лише говорили про стрес і професійні виклики — вони вчилися перетворювати їх на ресурс. Через практичні вправи, супервізії та живі обговорення команда шукала відповіді, як підтримувати одне одного, зберігати внутрішню рівновагу, не допускати вигорання та працювати ефективніше разом.

 «Ми тут, щоб створити простір, де професійна стійкість стає командним правилом, а не особистим викликом. Ми прагнемо побудувати таку модель взаємодії, де команда є не лише інструментом виконання завдань, а й середовищем розвитку. Наша мета — інтегрувати практику супервізії в діяльність кожної команди, щоб зробити ефективну співпрацю нашою природною перевагою», — на початку заходу зазначила Ніна Дурдикулиєва, керівниця КП «Полтавський обласний центр громадського здоров’я ПОР», регіональна координаторка проєкту «Діємо для здоров’я» у Полтавській області.

 «Сьогодні в закладах первинної ланки надання медичної допомоги впроваджується стратегія, орієнтована на пацієнта. На відміну від колишньої моделі — увага акцентується на здоров’ї людини в цілому, її участі та відповідальності за процеси збереження і зміцнення власного здоров’я», — Наталія Супруненко, клінічний психолог, керівниця Центру психічного здоров’я КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» детально розкрила учасникам семінару-тренінгу надзвичайно важливий вимір роботи – пацієнт-орієнтований підхід.

Під керівництвом тренерки Наталії Супруненко учасники тренінгу детально розглянули модель охорони здоров’я «Медичний працівник — пацієнт» 21 століття, коли з позиції «жертви обставин» пацієнт переходить в позицію активного учасника лікувального процесу. Вдалося розібрати теоретично та на практиці отримати відповіді на запитання: «Пацієнт — у центрі. Як це забезпечити? Що ми вже робимо і що маємо робити по-іншому?» Обговорили питання щодо впровадження у повсякденну роботу нової філософії та образу мислення пацієнт-центрованого підходу, що активно розвивається у нашій країні.

«До його складових входять: емпатія, вміння співчувати та чути, емоційно підтримувати людину, розуміти її ситуацію. Не менш важливим є ставлення з повагою до усвідомленого вибору пацієнта, його потреб, переконань, цінностей, підтримка людської гідності. Йдеться про бажання зрозуміти пацієнта і наблизитись до бачення пацієнтом його ситуації або ж хвороби (його тривоги, почуттів, очікувань…). Медичний працівник має бути уважним та відданим. Важливою є також взаємна довіра між лікарем та пацієнтом, правильно побудована комунікація для спільного прийняття рішень», — повідомила Наталія Супруненко.

 Йшлося про зміну мислення — від моделі, де лікар «знає краще», до партнерства, де пацієнт стає активним учасником власного лікування. Адже ніхто не знає свій стан краще, ніж сама людина.

Учасники мали змогу відчути цю різницю на практиці. Дві змодельовані розмови — директивна й пацієнт-орієнтована — стали дзеркалом, у якому кожен побачив: довіра народжується не з вказівок, а з розуміння.

На заході розглянули та обговорили базовий чек-лист гідності для медпрацівника. Він допоможе учасникам в подальшому уникнути багатьох проблем з пацієнтами та вибудовувати взаємну довіру.

Під час презентації результатів роботи в групах щодо кодексу безпеки команди акцентували увагу на чотирьох найважливіших правилах. Було деталізовано правила, які допоможуть членам команди відчувати себе у безпеці, відкрито говорити, бути почутими та підтриманими.

Марія Поволоцька — практичний психолог Полтавського фахового коледжу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого допомогла учасникам побудувати «Будиночок», який відображав архітектуру конструкції команди. Його створення сприяло згуртуванню членів мобільних медичних та команди «Всетурбота» для оптимальної організації надання допомоги своїм підопічним.

Тренерки провели індивідуальну супервізію з психологами команд. Обговорили приклади з практичної роботи. Надали рекомендації для прийняття оптимальних рішень.

Групова супервізія довела свою ефективність. Вкотре команди підтвердили думку, що найскладніша ситуація з пацієнтом стає в рази легшою, якщо ти не залишаєшся з нею наодинці. Коли ми ділимося досвідом один з одним, то стаємо єдиним емоційним простором.

На рефлексію дня обговорили топ-5 інсайтів.  Учасники відчули свої сильні сторони та переконалися, що професійна стійкість можлива лише там, де є довіра та готовність бути поруч.

 «Я відчула себе на дві сходинки вищою, ніж була до початку тренінгу», — враженнями від участі у тренінгу поділилася Тетяна Носікова, медична директорка Опішнянського Центру первинної медичної допомоги.

 «Я отримала дієвий поштовх до власних змін та розвитку, пошуку рішень до питань, які виникають у повсякденній роботі», — відзначила Юлія Шабатура, медична сестра мобільної медичної команди «Всетурбота».

Учасники вийшли з цього тренінгу не з новими «обов’язками», а з новими «інструментами» для того, щоб бути стійкими в своїй непростій, але такій важливій справі — допомоги людям.

Ніна ДУРДИКУЛИЄВА
керівниця КП «Полтавський обласний
центр громадського здоров’я ПОР»,
регіональна координаторка проєкту
«Діємо для здоров’я» у Полтавській області

Матеріал опубліковано в журналі “Акценти громадського здоров’я”, випуск №4.

Інші статті випуску та перші три номери тут