У жовтні 2023 року в дію вступив Закон України «Про систему громадського здоров’я». Це справді кардинальні новації, які стосуються кожної людини та які покликані міняти свідомість українців.

До вашої уваги інтервʼю заступника міністра охорони здоров’я України, Головного державного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна у першому номері журналу «Акценти громадського здоровʼя»

Пане Ігорю, як відбувається реалізація Закону України «Про систему громадського здоров’я»?

— Закон є ключовим етапом трансформації системи громадського здоров’я. Основний акцент на розбудову інтегрованої системи, яка охоплює та посилює нерозривний комплекс дій: профілактику і контроль за захворюваннями. Від окремої громади до національного рівня. Також він структурує систему реагування на надзвичайні ситуації в областях, такі як радіаційна чи техногенна загроза та ліквідація наслідків, оперативне управління, забезпечення меддопомоги та моніторингу епідситуації, як це було відпрацьовано під час ліквідації наслідків після підриву дамби Каховської ГЕС.

Центри контролю та профілактики хвороб (далі — ЦКПХ) відіграють центральну роль на рівні областей у реагуванні та впровадженні нових підходів до моніторингу стану здоров’я населення. Така система дозволяє виявити та забезпечити системний контроль за епідситуацією від окремого регіону до аналізу на рівні країни, та в разі загрози — «активувати» систему реагування та локалізувати її.

Системно працюємо з міжнародними партнерами над адаптацією європейських стандартів у галузі громадського здоров’я, зокрема у сфері епідеміологічного нагляду, реагування на спалахи захворювань та управління ризиками.

У законі передбачено багато революційних змін. Щоправда, для того, щоб реалізувати положення закону, треба прийняти чимало підзаконних актів, нормативно-правових документів, постанов головного санітарного лікаря, наказів МОЗ тощо.

— Закон дійсно революційний, адже запроваджує людиноцентричний підхід, орієнтований на профілактику хвороб, а не лише на їх лікування. Ми відходимо від радянських підходів з «сухою системою» оцінки відповідності чи невідповідності санітарно-гігієнічним нормам, діємо на крок вперед — на запобігання тим захворюванням, які можна попередити завдяки профілактиці чи вакцинації, щоб збільшити тривалість життя й не допустити небажаних наслідків для здоров’я людей, наприклад, таких як рання смертність чи інвалідизація внаслідок ускладнень або вчасно недіагностованих хвороб.

Закон дозволяє зміцнити систему громадського здоров’я, інтегрувати її в європейську мережу.

Для його реалізації вже зробили значні кроки — це низка підзаконних актів, які регламентують функції ЦКПХ, включаючи алгоритми реагування на спалахи інфекційних хвороб; постанови, які стосуються епідеміологічного моніторингу, стандартів лабораторного контролю та реагування на неінфекційні ризики.

Також активно триває підготовка нормативно-правових актів для регулювання міжвідомчої взаємодії, наприклад, у питаннях моніторингу стану довкілля, харчової безпеки та контролю якості води. Для цього міністерство працює спільно з міжнародними партнерами, зокрема ВООЗ та європейськими організаціями.

З початком війни система охорони здоров’я зазнала сильного стресу. В яких умовах сьогодні працюють центри контролю та профілактики хвороб?

— Контроль над інфекційними захворюваннями та безперервний доступ до вакцинації під час повномасштабної війни вимагає від медичної системи стійкості, швидкої оцінки та зміни підходів. Тому на прифронтових, деокупованих територіях та у віддалених громадах проводяться додаткові раунди з вакцинації та працюють мобільні виїзні команди медиків і фахівців ЦКПХ. За 2023 рік вакцинацію у такий спосіб надолужили 118 603 українців у 572 громадах. У 2024 році мобільні команди надали медичну допомогу та забезпечили вакцинацію для 164 838 українців у 2 093 громадах. Під час профілактичних виїздів 52 тисячі українців отримали консультації сімейних лікарів та 42 тисячі — вузькоспеціалізованих лікарів: кардіологів, офтальмологів, психологів.

Які хвороби залишаються найбільш актуальними для України?

— Серед пріоритетних загроз — кір, ботулізм, сказ, а також правець і дифтерія. Ми активно працюємо над відновленням програм імунізації, особливий акцент робимо на інформаційних кампаніях для населення, щоб боротися з дезінформацією щодо щеплень. Це важливо.

Ми розуміємо, що неінфекційні захворювання залишаються основною причиною втрати працездатності та передчасних смертей в Україні, а «воєнні виклики» прогнозовано загострюють цю проблему. Люди менше звертаються до лікарів, що невдовзі — наступні 10-15 років — призведе до зростання хвороб, які не були діагностовані вчасно. А це серцево-судинні захворювання, діабет, онкологічні хвороби, захворювання легень.

Які першочергові напрямки діяльності міністерства у 2025 році?

— Серед головних завдань на 2025 рік — забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення, розширення доступу до медпослуг та посилення автономності медзакладів, реалізація проєктів з енергоефективності, відновлення інфраструктури медзакладів та розширення бази лабораторій, проведення заходів із профілактики інфекційних захворювань у місцях проживання ВПО, удосконалення системи раннього виявлення та реагування на спалахи хвороб, інтеграція психосоціальної підтримки як частини системи громадського здоров’я.

ЦКПХ в кожній області здійснюватимуть епіднагляд та аналітичний супровід психологічного стану людей у громадах. Мова не лише про такі наслідки війни, як психологічні травми, а й про адаптацію внутрішньо переміщених осіб, професійне вигорання серед медичних працівників та дитячі проблеми у зв’язку зі зміною місця проживання.

Безумовно важливим кроком на всіх рівнях системи охорони здоров’я залишається реалізація Стратегії боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів до 2030 року, яку розробило МОЗ. Вона включає розширення національної мережі мікробіологічних лабораторій, посилення системи інфекційного контролю на рівні закладів охорони здоров’я, епіднагляду за резистентними збудниками із врахуванням міжсекторального підходу «Єдине здоров’я».

Співпраця держави та громадського сектору для посилення системи громадського здоров’я, наскільки важливою є така спільна робота?

— Громадські організації є невіддільною частиною системи громадського здоров’я. Вони виконують важливу функцію з адвокації, просвіти та реалізації місцевих ініціатив. Держава повинна забезпечити максимально відкритий діалог із громадським сектором, створювати умови для співфінансування важливих програм, а також залучати їх до процесів формування політики. Приклад роботи Всеукраїнської асоціації громадського здоров’я показує, що саме синергія державних і неурядових зусиль може мати помітний ефект у впливі на здоров’я населення.

Більше читайте в електронній версії журналу – https://vafgz.org.ua/zhurnal-akczenty-gromadskogo-zdorovya/