Місія Рьодзі НОРІТАКЕ — формування політики охорони здоров’я, орієнтованої на громадян, із залученням різних секторів суспільства. Експерт брав активну участь у проєктах, пов’язаних із громадським здоров’ям, неінфекційними захворюваннями, системами фінансування охорони здоров’я та відновленням після Великого землетрусу у Східній Японії. Він — член робочих груп ВООЗ і  учасник стратегічних ініціатив уряду Японії з питань старіння населення та інновацій у системі охорони здоров’я. В інтерв’ю Рьодзі НОРІТАКЕ відверто поділився своїм особистим досвідом, а також досвідом та проблемами його країни у вирішенні сучасних викликів. Рьодзі НОРІТАКЕ не лише є лідером у сфері охорони здоров’я, очолюючи HealthandGlobalPolicyInstitute, але й активно досліджує взаємозв’язок між технологіями та суспільством.

— Якщо потрібно проілюструвати, як слід долати природні катастрофи, такі як землетруси та цунамі, то Японія, на мою думку, — найкращий приклад. Які ключові принципи допомагають тамтешнім фахівцям мінімізувати вплив таких масштабних катастроф на громадське здоров’я?

— 48 годин — у таких часових межах діють бригади в цій країні для того, аби надати максимально першу допомогу. Загалом у Японії діє система Бригад екстреної медичної допомоги при катастрофах (DMAT). Вона складається з лікарів, медсестер, медперсоналу та адміністративного персоналу. Це мобільна, професійно підготовлена команда, здатна діяти на місці масштабної катастрофи або аварії з великою кількістю постраждалих протягом 48 годин.

Отже, як це працює? Префектура, що перебуває в зоні лиха, дає запит [префекутура – адміністративно-територіальна одиниця Японії, загалом їх у країні 47]. На цей запит кожна інша префектура відправляє DMAT до визначених медичних закладів, які формують команду й готуються до виїзду. Відтак вони збираються у визначених базових лікарнях у префектурах, що постраждали.

Ці команди надають екстрену допомогу, евакуюють важко поранених до лікарень і підтримують місцеві медустанови впродовж перших годин після події. У 2005 році, коли програма починала діяти, було приблизно 300 учасників; до 2011 року їх стало 6000, а до 2014 — 9000.

— Як побудована уся система громадського здоров’я для забезпечення швидкого реагування в кризових ситуаціях?

— Нагадаю, DMAT працюють у межах 48 годин після катастрофи. Через 72 години гостра фаза зазвичай минає, а через 100 годин з’являється інфраструктура логістичної підтримки, тож діяльність команд DMAT завершується. Однак залежно від типу і масштабу катастрофи, медична система в постраждалому районі може не відновитися. Японська медична асоціація надсилає команди JMAT (Disaster Medical Team) для заміни DMAT і продовжує надавати медичну допомогу до тих пір, поки місцева медична система не буде відновлена.

Однак таку діяльність критикують, мовляв, команди DMAT і JMAT мають медичне спрямування, а не орієнтацію на громадське здоров’я. Тому була створена система DHEAT (Бригади екстреної допомоги у сфері охорони здоров’я під час
 катастроф).

Землетрус на сході Японії у березні 2011 року став каталізатором інституціоналізації команд DHEAT. Саме вони відповідають за підтримку охорони здоров’я, медичного й соціального забезпечення на місцевому рівні у разі катастроф.

Водночас хочу додати, що поряд із підтримкою з боку уряду й організацій найважливішими елементами під час катастроф є взаємодопомога між людьми та регулярне підвищення рівня медичної грамотності у питаннях громадського здоров’я.

— Часто під час надзвичайних ситуацій у групі ризику опиняються не лише ті, хто постраждав буквально, а й наприклад, вразливі групи населення (літні люди, люди з хронічними захворюваннями, люди з інвалідністю). Чи існують спеціальні ініціативи, спрямовані на оперативний захист саме таких людей?

Тут спрацьовує стійкість системи загального медичного страхування в Японії. Вона дозволяє людям звертатися по медичну допомогу без вагань навіть під час катастроф. Медичні установи також активніше надають допомогу, оскільки ризик несплати з боку пацієнтів мінімізований — витрати компенсуються державним страхуванням.

— Японія і високі технології — це практично синоніми. Як, наприклад, цифрові платформи, штучний інтелект допомагають Японії координувати реагування на надзвичайні ситуації?

— Парадоксально, але Японія дещо відстає у впровадженні цифрових технологій у систему охорони здоров’я та громадського здоров’я.

Досі існують електронні системи для різних лікарень і регіонів. Номери соціального страхування та медичного страхування не інтегровані, а загальнонаціональна електронна медична документація не ведеться.

На це є кілька причин. Одна з них полягає в тому, що, незважаючи на наявність універсальної системи медичного страхування та єдиної системи відшкодування витрат, фактичне керівництво та управління медичними установами здійснюється приватним сектором, що ускладнює створення стимулів для інтеграції медичних даних.

Інша причина полягає в тому, що Японія є острівною державою на Далекому Сході, і її громадяни та медики мають обмежений досвід міжнародної практики. Тому вони не завжди усвідомлюють, що Японія відстає у впровадженні технологій.

— Як японське суспільство вчиться на досвіді минулих криз? Чи існують механізми постійного оновлення стратегій реагування?

— Пандемія COVID-19 стала переломним моментом. Громадськість була здивована, що повідомлення про вакцинацію надходили паперовою поштою. Також надходило багато інформації з інших країн, і люди зрозуміли, що японська система охорони здоров’я відстає у впровадженні технологій. Це створило політичний тиск, і зараз ведуться політичні дискусії про те, як надолужити відставання.

— Японія є світовим лідером за тривалістю життя. Які ключові принципи способу життя сприяють здоровому старінню?

— Здорове довголіття в Японії забезпечується кількома чинниками. Один із них — дуже низький рівень дитячої смертності, що позитивно впливає на середню тривалість життя. Іншим чинником є універсальна система медичного страхування та система страхування на випадок тривалого догляду. Страхування довгострокового догляду на національному рівні забезпечує широкий спектр послуг, включаючи реабілітацію для людей старшого віку. Важливим є також спосіб життя, включаючи дієту. У містах багато ходять пішки, а традиційна японська їжа — здорова. Водночас у сільській місцевості, де домінує автомобільний транспорт, тривалість життя може бути короткою, що спричиняє нерівність у здоров’ї.

— Як японська система охорони здоров’я та соціальної підтримки допомагає людям залишатися активними в поважному віці?

— Дуже впливає, проте вже постають нові виклики. Японія — суперстаріюче суспільство з найвищим рівнем старіння у світі. Тобто старших людей у Японії значно більше, ніж молодих. До 2050 року значну кількість літніх людей підтримуватиме невелика кількість працюючих. Це створить важке фінансове навантаження. Необхідно підвищувати продуктивність працюючого населення і створювати суспільство, в якому здорові літні люди можуть продовжувати працювати.

— Чи є уроки з японського досвіду, які можна застосувати в інших країнах, зокрема в Україні?

— Система страхування на випадок тривалого догляду потребує реформування. За нинішньої системи, що гірше здоров’я людей похилого віку, то більше послуг їм потрібно, і тим вигідніше це для постачальників послуг з довгострокового догляду. Водночас природно, що чим більший тягар, тим більший прибуток. У майбутньому може знадобитися новий дизайн політики, наприклад, надання стимулів у разі поліпшення прогнозів для людей старшого віку.

Інтерв’ю опубліковане в журналі “Акценти громадського здоров’я”, №2. Читайте більше за посиланням – https://vafgz.org.ua/zhurnal-akczenty-gromadskogo-zdorovya/