Українська система охорони здоров’я переживає найважче випробування в новітній історії. Повномасштабна війна, обстріли лікарень, криза доступу до води, брак медичних кадрів і водночас реформи, які не зупиняються. Про підтримку з боку ВООЗ, інфекційні виклики, психічне здоров’я та майбутнє української медицини — у великому інтерв’ю з Ярно ХАБІХТОМ, головою офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні.

— ВООЗ була і залишається сильною та надійною опорою системи охорони здоров’я України. Які основні результати співпраці з українським урядом?

— Ми працюємо в Україні на довгострокову перспективу і бачимо, що стратегічно важливо одночасно поєднувати реагування на кризу, відновлення та реформи, адже ситуація з громадським здоров’ям суттєво відрізняється в різних регіонах.

Співпраця ВООЗ з Україною триває вже три десятиліття. Особисто я працюю тут понад шість років, і разом з командою ми продовжуємо роботу, розпочату ще нашими попередниками. Одним з найбільших викликів останніх років, безумовно, стала пандемія COVID-19, і я хочу подякувати українським медикам за врятовані життя.

З початком повномасштабного вторгнення ми зосередилися на гуманітарній допомозі. ВООЗ доставила понад 4 тисячі тонн медичних вантажів до майже 1000 закладів охорони здоров’я. Ми підтримуємо медичних працівників, допомагаємо забезпечити доступність медичної допомоги навіть у найскладніших умовах.

Водночас Україна не зупиняє реформи. Серед важливих змін — трансформація фінансування системи охорони здоров’я, розбудова первинної ланки, ухвалення нового закону про громадське здоров’я. Ми підтримуємо Україну і в цих змінах.

Наразі наша увага зосереджена на чотирьох пріоритетах: фінансуванні охорони здоров’я, боротьбі з неінфекційними захворюваннями, розвитку реабілітації та психічного здоров’я. Україна була і залишається пріоритетом для ВООЗ.

— Як ви оцінюєте стан системи охорони здоров’я України під час війни? Чи є приклади, які варто перейняти іншим країнам, зокрема Європейському Союзу?

— Можу відповісти у трьох ключових напрямах.

По-перше — стійкість. Українська система охорони здоров’я надзвичайно адаптивна. Ви пережили масове вторгнення, деокупацію територій, руйнування інфраструктури. Варто згадати катастрофу на Каховській ГЕС, яка впливатиме на здоров’я населення ще десятиліттями. Ви продовжуєте працювати в умовах щоденних атак на енергосистему. Ця стійкість — приклад для світу.

По-друге — реформи. Навіть під час війни триває реформування системи охорони здоров’я. Надзвичайно важливо правильно управляти фінансами, програмами медичних гарантій, плануванням. Особливу роль має відігравати первинна медична допомога — вона найближча до людей. Але нам також потрібно думати про покоління нових медичних працівників: хто замінить фахівців, яким зараз за 50?

І третє — модернізація лікарняної мережі. Маємо оновлювати лікарні, працювати над кластеризацією, забезпечити передбачуване фінансування та ефективне управління.

Щодо позитивних прикладів, які можна запропонувати не лише ЄС, а й глобальній спільноті: Україна дуже сміливо реформує сферу психічного здоров’я. Також ви швидко розгортаєте реабілітаційні послуги. І, що надзвичайно важливо, — організація допомоги при масових жертвах та медичної евакуації. У цьому є чимало практичних уроків для всього світу.

— Інфекційні захворювання під час війни, як вдається з ними боротися?

— Передусім хочу подякувати працівникам Центрів контролю та профілактики хвороб. Без епіднагляду навіть незначний спалах може перерости у масштабну загрозу.

Основна увага зараз приділяється захворюванням, яким можна запобігти. Ми спостерігаємо зниження охоплення вакцинацією і, як наслідок, — зростання кількості випадків кору. У 2023-му році вдалося зупинити спалах поліомієліту в кількох областях. Також є ризики спалахів холери — особливо через зруйновану водну інфраструктуру.

Ще одна важлива сфера — здоров’я людини та тварини. Залишається загроза сказу, хвороби, що передається від тварин. У різних регіонах ситуація з інфекційними захворюваннями суттєво відрізняється: одні виклики маємо в Закарпатті, зовсім інші — в Миколаєві, Херсоні, Харкові.

Окрім інфекцій, вже зараз варто готуватися до майбутнього виклику — неінфекційних хвороб. Через старіння населення, виїзд молодих людей зростатиме тягар діабету, гіпертонії, інсультів. Не можна розділяти хвороби на “пріоритетні” й “другорядні” — з усіма потрібно працювати вже сьогодні.

— Росія систематично атакує українську систему охорони здоров’я, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права. Яка реакція ВООЗ і світової спільноти?

— Те, що ми спостерігаємо в Україні, — жахливо та неприпустимо. Це пряме порушення міжнародного гуманітарного права.

Як ВООЗ ми виконуємо свою роль — фіксуємо, перевіряємо і публікуємо інформацію про атаки. Близько 40% атак припадає на об’єкти первинної медичної допомоги. Також під обстрілами — машини швидкої допомоги. На жаль, ми втратили чимало медичних працівників.

З 2022-го року ми щороку звітуємо про ситуацію на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я. Водночас Світовий банк, ООН і ЄС проводять регулярні оцінки втрат і потреб. За попередніми розрахунками, на відновлення системи охорони здоров’я в Україні потрібно щонайменше 19,4 млрд доларів протягом наступних 10 років.

Та водночас є і промінь надії. Вже зараз триває відбудова. Наприклад, заклад під Києвом, зруйнований у 2022-му році, вже відновлено у 2023-му. ВООЗ допомагає у розгортанні модульних амбулаторій. У восьми областях вже встановлено більше 30 модульних медичних закладів і ще близько 20 ми плануємо встановити цього року.

— Які освітні програми ВООЗ реалізує для українських медиків?

— Перш ніж проводити навчання, важливо зрозуміти ринок праці. 6,5 мільйона українців виїхали за кордон, ще 3,5 мільйона — стали внутрішньо переміщеними особами. Це також стосується і медичних працівників.

Ми зосереджуємося на короткострокових тренінгах. Уже підготували тисячі медичних працівників з питань реабілітації, психічного здоров’я, реагування на надзвичайні ситуації, масові жертви, вплив хімічних речовин, гендерні питання.

Окремий фокус — на розвитку медсестринства. В Україні ухвалено нові стандарти медсестринської практики, і ми маємо сприяти їхній реалізації — зокрема, для автономної роботи на первинній ланці.

Також важливо вже зараз готувати лідерів у сфері громадського здоров’я. Ми маємо разом напрацьовувати нові стандарти, адаптовані до вимог ЄС. І знаю, що ваша асоціація активно працює в цьому напрямку.

ВООЗ залишається в Україні надовго. Ми підтримуємо вашу щоденну роботу — в лікарнях, громадах, Центрах контролю і профілактики захворювань. Щиро дякую всім фахівцям, які не припиняють служити українцям, попри війну!

— Дякуємо, пане Ярно, ми дійсно відчуваємо вашу підтримку і вдячні за все, що ви робите для нашої країни!

Інтерв’ю опубліковане в журналі “Акценти громадського здоров’я”, №2. Читайте більше за посиланням – https://vafgz.org.ua/zhurnal-akczenty-gromadskogo-zdorovya/